Автомобільна промисловість в Індонезії
Автомобільна промисловість Індонезії — галузь економіки Індонезії.
В Індонезії розташовані заводи, які займаються переважно складанням світових автомобільних марок (японських та південнокорейських), тож вона була першим в Південно-Східній Азії автовиробником в січні-квітні 2015 року із часткою ринку 36,54 % (363,945 одиниць), в той час як частка Таїланда складала 25,29 %.[1] З 2012 року індонезійський експорт автомобілів у вартісному вираженні є більшим ніж імпорт.[2]
Першим транспортним засобом, який прибув до Індонезії, був німецький двоциліндровий мотоцикл Hildebrand & Wolfmüller, привезений британцем Джоном Поттером, який був машиністом на заводі Oemboel Sugar в Проболінго, провінція Східна Ява.[3] Першим автомобілем, який прибув незабаром після цього, був Benz Viktoria 1894 року.[3]
У 1995 році в Індонезії налічувалося 18 автоскладальних заводів, виробничі потужності 14-ти найбільших з них становили 514 тисяч одиниць на рік. Більшість цих заводів є спільними підприємствами, в основному з японськими компаніями, зокрема з PT International (Toyota, Daihatsu), PT Indomobil Utama (Suzuki, Mazda, Hino, Volvo, Nissan), PT Krama Yudha (Mitsubishi). Випускається безліч марок автомобілів: Fiat, Isuzu, Peugeot, Renault, UD Nissan, BMW, Datsun, Honda, Hyundai, Ford, Mercedes-Benz, Chevrolet, Opel, Citroen, Berliet, Land Rover, Chrysler/Jeep, Daewoo, Kia.
Індонезія переважно виробляє субкомпактвени або компактвени (52 відсотки від загального виробництва), позашляховики та легкі пікапи до однієї тонни. У 2019 році на експорт було експортовано 26% продукції. Приблизно 7,2 відсотка від загального обсягу продажів автомобілів в Індонезії складаються з імпортних автомобілів, зокрема з Таїланду , Японії, Індії та меншою мірою з Південної Кореї.[джерело?]
Більшість виробників автомобілів в Індонезії (включаючи виробників легкових автомобілів і комерційних вантажівок) є членами неурядової Асоціації автомобільної промисловості Індонезії (Gabungan Industri Kendaraan Bermotor Indonesia, GAIKINDO).[джерело?]
Домінуючим виробником в Індонезії є Корпорація PT. Astra; Його продукція складала приблизно половину щорічних продажів автомобілів в Індонезії на початку 2010-х — значною мірою завдяки успіху Toyota Kijang.[4]
Більшість автомобілів, що продавалися в Індонезії, спочатку були європейськими. У 1950-х роках, найбільш популярними були автомобілі компаній Morris Motors та Austin Motor Company.[5] Японський імпорт був невеликим за масштабом у 1959 році, а першим автомобілем була вантажівка Mitsubishi Jupiter, але до 1970-х років становище значно змінилося, оскільки японці зайняли постійно зростаючу частку ринку. Інцидент Маларі в січні 1974 року почався як протест проти японських торгових практик і включав спалювання дилерів Toyota, але продажі японських автомобілів досягли нових висот після цього.[5] До 1980 року, з 181,100 нових реєстрацій, 88,5 % були японського походження.[6]
У 2007 році Індонезія оголосила про низку податкових пільг, спрямованих на допомогу у розробці "Бюджетного зеленого (екологічно чистого) автомобіля" ("Low Cost Green Car" (LCGC)) який має стати індонезійським народним автомобілем.
Індонезійські народні автомобілі:
-
Toyota Agya (B100) (2012–...) -
Honda Brio (DD1) (2018–...) -
Datsun GO (AD0) (2014–2020) -
Suzuki Karimun Wagon R (MP31S) (2013–...)
,_South_Tangerang.jpg)
_01.jpg)
_(cropped).jpg)
,_West_Surabaya.jpg)
- IndoMobil Group
- IndoMobil Suzuki International, PT.
- Nissan Motor Indonesia, PT.
- Mazda Motor Indonesia, PT.
- Indo Truck Utama, PT.
- Isuzu Astra Motor Indonesia
- Garuda Mataram Motor, PT.
- Auto Euro Indonesia, PT.
- Hino Motors Manufacturing Indonesia, PT
- Unicor Prima Motor, PT.
- Indobuana Autoraya, PT.
- Vantec Indomobil Logistics, PT.
- Pindad
_02.jpg)
Діючі:
- Esemka[en]
- Perodua Kancil[en]
- Marlip Indo Mandiri
- Tawon (Super Gasindo)
Недіючі:
_2023.jpg)
| Рік | Обсяг виробництва |
|---|---|
| 1980 | 103,000 |
| 1995 | 292,710 |
| 2000 | 379,300 |
| 2005 | 500,710 |
| 2010 | 702,508 |
| 2011 | 838,388 |
| 2012 | 1,052,895 |
| 2013 | 1,206,368 |
| 2014 | 1,298,523 |
| 2015 | 1,098,780 |
| 2016 | 1,177,389 |
| 2017 | 1,216,615 |
| 2018 | 1,343,714 |
| 2019 | 1,286,848 |
| 2020 | 691,286 |
| 2021 | 1,121,967 |
| 2022 | 1,470,146 |
| 2023 | 1,395,717 |
- Автомобільна промисловість
- Автомобільна промисловість в Україні
- Автомобільна промисловість в Радянському Союзі
- ↑ Carla Isati Octama (17 червня 2015). Indonesia Pimpin Pasar Mobil Asean. Архів оригіналу за 21 лютого 2017. Процитовано 25 грудня 2016.
- ↑ Industri Otomotif Indonesia Untung 2,5 Miliar Dolar AS. 18 вересня 2014. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 25 грудня 2016.
- ↑ а б Luhulima, James (25 березня 2014), Sejarah Mobil & Kisah Kehadiran Mobil Di Negeri Ini (індонез.), Jakarta, Indonesia: Kompas, с. 16
- ↑ Borsuk, Richard; Chang, Nancy (23 травня 2014). Liem Sioe Liong's Salim Group: The Business Pillar of Suharto's Indonesia. Singapore: Institute of Southeast Asian Studies. с. 241. ISBN 978-981-4459-57-0. Архів оригіналу за 25 квітня 2022. Процитовано 23 грудня 2018.
- ↑ а б Kota, Asap Knalpot, dan Cinta nan Rumit... [City, Exhaust Smoke, and Troubled Love...]. Kliping (індонез.). DKI Jakarta. 2 травня 2016. Архів оригіналу за 1 січня 2018.
- ↑ Ekonugroho, Muhammad (June 1981). Kendaraan Jepang: Andalan dunia di Jalan Raya [Japanese Vehicles: Mainstays of the world’s Highways]. Andalan (індонез.). Т. I, № 3. PT New Ratna Motor. с. 9.
- Автомобільна промисловість Індонезії та перспективи її розвитку [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]